Методологія оцінки техніко-технологічної підсистеми системи менеджменту
Вступ
Системний підхід — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.
Сьогодні досить актуальним став саме системний підхід до аналізу і оцінки менеджменту. Управління розглядається як сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних компонентів, до яких відносять : цільову, забезпечувальну, функціональну, керуючу, керовану, науково-методичну і зовнішню підсистеми.
Для того, щоб система управління була ефективним цілим, необхідно вміти аналізувати і оцінювати кожен елемент окремо і у взаємозв’язку з іншими елементами. Це означає, що кожна підсистема має вагоме значення для досягнення цілей усієї системи.
Метою даної дослідної роботи є розкриття поняття техніко-технологічного забезпечення управління і його оцінки.
Для цього необхідно виконати такі завдання:
- Визначити поняття «техніки» та «технології» управління,
- Визначити концепцію оцінки техніко-технологічної підсистеми, фактори впливу,
- Визначити метод і систему показників для оцінки техніко-технологічної підсистеми і методи їх виміру.
Теоретична частина:
Технологія управління — це безупинний творчий процес підтримки стійкого режиму функціонування системи шляхом прийняття і реалізації господарських рішень. До цього процесу зводиться вся діяльність менеджера організації як суб'єкта управління своєї системи.
|
|
|
Технологічний процес управління складається з ряду послідовних дій — етапів, кульмінацією яких с ухвалення рішення (рис. 1).
Рис. 1 – Технологічний процес управління
Технологічний процес прийняття і реалізації рішення (технологія управління) складається з ряду послідовних етапів, кількість яких може бути різною.
Тут лише доречно відзначити, що цикли управління, повторюючись, ніби піднімаються нагору по спіралі, просуваючи систему до поставленої мети. Інформація про досягнення даної мети є основою для розробки нових рішень, нових цілей і так до нескінченності (поки існує система).
Варто помітити, що система управління "переробляє" не одне рішення, їх безліч. Вони різні за складністю, тривалістю вироблення і реалізації. Рішення можуть вестися паралельно і перетинатися між собою, носити навіть конкуруючий характер, що, звичайно, сильно ускладнює питання управління.
Технологія представляє сукупність і засоби поєднання в просторі і часі процесів праці, засобів і предметів праці для створення продуктів праці.
Технологічний процес – закон, що встановлює послідовність дій по зміні предмета праці у виробничому процесі як сукупність усіх дій людей і знарядь виробництва, обумовлений свідомою метою процесу праці, що визначається способом і характером дій працівників (персоналу), якому він повинен підпорядкувати власну волю.
|
|
|
Технологію управління не можливо представити без техніки, а саме засобів управлінської праці. Поняття «техніки» в управлінні охоплює використання в управлінні обчислювальної і оргтехніки, автоматизацію, механізацію і комп’ютеризацію процедур, інформатизацію управлінських процесів тощо. Тобто техніка управління – сукупність технічних засобів, призначених для оснащення розумової праці з керування виробництвом.
Засоби механізації і автоматизації управлінської праці називають оргтехнікою, роль якого визначається збереженням, переробкою і передачею інформації. Вона поділяється на:
1)засоби складання текстових документів;
2)засоби копіювання і розмноження документів;
3)засоби обробки документів;
4)засоби збереження, пошуку і транспортування документів;
5)засоби адміністративно-виробничого зв'язку і сигналізації;
6)спеціальні офісні меблі й устаткування для службових приміщень.
Останнім часом раніше розроблені складові оргтехніки на великих підприємствах поєднуються в спеціальні комплекси технічних засобів, що являють собою сукупність взаємозалежних єдиним управлінням технічних засобів збору, реєстрації, нагромадження, передачі, обробки, виведення і подання інформації.
|
|
|
У зв'язку з цим ефект застосування КТЗ у службі управління повинен визначатися не зниженням експлуатаційних витрат, а поліпшенням економічних показників роботи служби в цілому.Найважливішим завданням проектування технічного забезпечення служби управління є вибір технічних засобів з урахуванням витрат на їхнє придбання і використання для виконання конкретного виду робіт (однофункціональні і багатофункціональні технічні засоби).
Застосування економіко-математичних методів, масова комп'ютеризація створюють нові можливості для розв'язання комплексу завдань у системі управління.
Технічне забезпечення менеджменту створює умови для економії часу та працівників організації.
За іншим підходом технічні засоби умовно можна поділити на три групи:
- прості пристрої та знаряддя праці;
- організаційна техніка;
- обчислювальні машини.
До простих пристроїв і знарядь праці належать канцелярське приладдя, лічильні засоби, різні пристрої та прилади, які застосовують для полегшення управлінської праці. Повне та своєчасне забезпечення працівників, що виконуютьфункції менеджменту , даними пристроями та знаряддями сприяє ефективнішому використанню їхнього робочого часу.
|
|
|
Обчислювальні машини застосовуються для механізації та автоматизації логічних і технічних операцій, розрахунків, вирішення облікових, аналітичних та інших завдань. Особливо перспективним для підвищення ефективності менеджменту є застосування електронних обчислювальних машин.
Загалом техніко-технологічне забезпечення представляє собою комплекс робіт щодо:
- Діагностики ринкової стратегії, господарської діяльності і фінансової стійкості,
- Формування структури системи менеджменту у відповідності з новими вимогами ринку,
- Розробки програми по реалізації системи управління,
- Планування і організація технічного обслуговування виробничих процесів.
Методологія оцінки техніко-технологічної підсистеми системи менеджменту
Технічнізасоби, щовикористовуються в процесіздійсненняфункційуправління, утворюютьтехнікууправління. Сьогодні як головнийтехнічнийзасібвикористовуються ЕОМ і насамперед ПК. До технікиуправління належать такожзасобизбору, опрацювання та зберіганняінформації.
Технологіяменеджментувключає: послідовністьіпроцедуриреалізаціїфункційуправління, системуіпорядокдокументообігунапідприємстві, порядоквикористаннявизначеноїсукупностітехнічнихзасобівдляроботизінформацією(збір, переробка, збереження, використання). Основнівимоги, щовисуваються до технології менеджменту, можназвести до таких:
- формулюванняпроблем, розробкаівибіррішеннямаютьбутисконцентрованінатомурівніієрархіїуправління, дедляцьогоєвідповіднаінформація;
- інформаціямаєнадходитивідусіхпідрозділівфірми, щоперебуваютьнарізнихрівняхуправлінняівиконуютьрізніфункції;
- вибіріприйняттярішеньмаютьвиражатиінтересиіможливостітихрівнівуправління, наякібудепокладеновиконаннярішенняабоякізацікавленівйогореалізації;
- суворедотриманняпідпорядкованостіувідносинахієрархіїуправління, жорсткадисципліна, високавимогливість.
Щобправильноорганізуватикожнийфункціональнийпроцесусистеміуправління, менеджерунеобхідно: визначатикількість, послідовністьіхарактероперацій, котріскладаютьцейпроцес, підібрати (розробити) длякожноїопераціївідповідніспособи, прийоми (методику), технічнізасоби, визначитиоптимальніумовипротіканняпроцесувчасітапросторі. Дляпідвищенняефективностітехнологіїуправліннявеликезначеннямаютьаналіз, дослідженняорганізаційнихоперацій, поданняїхуграфічнійітекстовійформах, типізаціяістандартизація, азвідсийпроектування, поєднанняодноріднихоперацій, переведенняїхнамашинневиконаннязметоюзниженнятрудомісткостіпроцесууправління.
Поняттятехнологіяуправліннятіснопов'язанезпроцесомалгоритмізаціїопераційіпроцедурурамкахтихабоіншихфункційкерівноїсистеми.Збір і опрацюванняінформації в керівнійсистемі, підготовка й прийняттяуправлінськихрішень, організаторська робота з реалізаціїрішень — усіціпроцесиуправлінськоговпливу, виконувані менеджером, слідрозглядати як упорядкованупослідовністьоперацій. Регламент змісту і послідовностіоперацій в інформаційномупроцесівиконує роль процедурипроцесууправління.
Отже, техніка і технологія відіграють не останню роль у процесі управління. Техніка спрощує і пришвидшує діяльність менеджера, роблячи її ефективнішою. За допомогою різноманітних технічних засобів, технологій та методик керівник може приймати правильні рішення, що сприятиме розвитку організації.
Факторами впливу на техніко-технологічне забезпечення управління можуть бути:
- розвиток НТП і рівень розвитку технологій,
- доступність новітніх технологій,
- зручність використання технічних засобів,
- специфіка технічних засобів та технологій,
- потреба в оновленні обладнання,
- наявність коштів для оновлення технічної бази управління,
- функціональність новітніх технологій,
- тенденції у використанні новітніх технологій.
Для того, щоб адекватно оцінити кожну підсистему управління існують різні методики, які допомагають комплексно підійти до їх аналізу та діагностування. Техніко-технологічну підсистему менеджменту можна охарактеризувати за допомогою визначення техніко-економічних показників. Даний підхід допоможе комплексно проаналізувати становище та використання технічної бази та технології управління, а також їх динаміку.
Ефективність нової техніки досить важко виразити узагальнюючим показником, оскільки технічний прогрес, як правило, викликає багатоаспектний ефект. З цієї причини для визначення економічної ефективності нової техніки та технології рекомендується використовувати систему показників.
Техніко-економічні розрахунки базуються на визначенні потреби в матеріальних ресурсах, в первинних інвестиційних витратах на формування основних фондів і суми амортизаційних відрахувань, в трудових ресурсах і коштах на оплату праці та ін.
Техніко-економічніпоказники— система вимірів, щохарактеризуєматеріально-виробничубазу підприємства і комплексне використання ресурсів. Техніко-економічніпоказники застосовуються для планування й аналізуорганізації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів.
Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.
Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників. Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається таблиця. В ній аналізуються показники за останніх 3-5 років:
1. Виробіток
2. Обсяг реалізації
3. Собівартість
4. Вартість майна (середньорічна)
5. Вартість активів
6. Вартість основного капіталу (первісна вартість, середньорічна)
7. Число працівників
8. Чистий прибуток
9. Фонд оплати праці.
На основі наведених показників аналізується:
1. Фондовіддача та фондомісткість
2. Продуктивність праці
3. Середня заробітна плата
4. Показники рентабельності.
Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 174; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!