Зміст і методи етапного комплексного контролю.
ТЕМА 5. БІОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ У СПОРТИВНОМУ ТРЕНУВАННІ.
Основні положення медико-бюлогічного контролю: мета, види, зміст і принципи.
Етапний медико-біологічний контроль: спрямованість, завдання, зміст і методи.
Поточний медико-біологічний контроль: спрямованість, мета, зміст і методи в умовах навчально-тренувальних зборів спортсменів високої кваліфікації.
Оперативний контроль: спрямованість, завдання, методи й показники.
Методичні вимоги до виконання функціональних проб.
Правила проведення біологічних тестів з фізичної культури.
Самостійна підготовка:
Методи оцінки функціонального стану фізіологічних систем.
Вступ.
Науково-методичне забезпечення підготовки спортсменів є одним із найважливіших факторів підвищення її ефективності. Суттєвою складовою науково-методичного забезпечення є формування та реалізація методики етапного, поточного та оперативного контролю ефективності адаптаційних реакцій на тренувальні та змагальні навантаження з метою корекції і оптимізації побудови різних структурних утворень тренувального процесу — мезоциклів, мікроциклів, занять.
Лекція містить стислий матеріал, що розкриває основи медико-біологічного забезпечення спортсменів і його супроводження та дозволяє майбутньому тренеру ефективно засвоїти поданий матеріал, проаналізувати його та застосовувати в практичній діяльності в процесі підготовки спортсменів.
|
|
|
1. Основні положення медико-біологічного контролю:
мета, види, зміст і принципи.
Ефективність процесу підготовки спортсмена в сучасних умовах багато в чому обумовлена використанням засобів і методів комплексного контролю (етапного, поточного й оперативного) як інструменту управління, що дозволяє здійснювати зворотні зв'язки між тренером і спортсменом і на цій основі підвищувати рівень управлінських рішень під час їхньої підготовки.
Метою контролю є оптимізація процесу підготовки і змагальної діяльності спортсменів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їхньої підготовленості і функціональних можливостей найважливіших систем організму. Ця мета реалізується за допомогою вирішення різноманітних приватних завдань, пов'язаних з оцінкою станів спортсменів, рівня їхньої підготовленості, виконання планів підготовки, ефективності змагальної діяльності тощо.
Об'єктом контролю в спорті є зміст навчально-тренувального процесу, змагальної діяльності, стан різних сторін підготовленості спортсменів (технічної, фізичної, тактичної тощо), їхня працездатність, можливості функціональних систем.
|
|
|
Особливе місце в системі контролю посідає медико-біологічний контроль.
Медико-біологічний моніторинг (контроль) – це безперервний процес вимірювань, що здійснюється в лабораторних та природних умовах тренувальної і змагальної діяльності.
Медико-біологічний контроль передбачає оцінку стану здоров'я, можливостей різних функціональних систем, окремих органів і механізмів, що несуть основне навантаження в тренувальній і змагальній діяльності. Необхідно розрізняти медичні обстеження та комплексний медико-біологічний контроль.
Метою медичних обстежень є одержання найбільш повної і всебічної інформації про стан здоров'я, фізичного розвитку, функціонального стану організму спортсменів збірних команд України на основних етапах тренувального циклу підготовки.
Метою комплексного медико-біологічного контролю є оптимізація процесу підготовки і змагальної діяльності спортсменів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їхньої підготовленості і функціональних можливостей найважливіших систем організму.
Завдання комплексного медико-біологічного контролю:
• комплексна діагностика та оцінка загальної і спеціальної фізичної працездатності спортсменів;
|
|
|
• визначення рівня резервних можливостей організму спортсмена з урахуванням етапів спортивної підготовки;
• визначення рівня функціональної підготовленості з урахуванням даних про стан здоров'я спортсменів, внесення корекції в індивідуальні плани підготовки;
• контроль ефективності змагальної діяльності;
• виконання параметрів планів спортивної підготовки, окремого тренувального заняття і їх корекція.
У процесі проведення медико-біологічного контролю необхідно:
1) визначити, що саме та до якого ступеня повинне бути розвинене в організмі спортсмена для досягнення максимальної спеціальної працездатності – це контроль структури функціональних можливостей із метою її подальшої корекції в процесі тренування;
2) знати засоби, що дозволяють забезпечити процес розвитку (становлення) спортивної форми спортсменів із найбільшою ефективністю в оптимальні (мінімальні) строки без втрат, пов'язаних із невідповідністю режиму навантажень адаптаційним можливостям організму – це контроль ефективності процесу розвитку функціональних можливостей із метою оптимізації довгострокової адаптації;
3) оцінити характер (спрямованість) і напруженість окремого тренувального навантаження з метою забезпечення запланованого тренувального ефекту – це контроль реалізації параметрів навантажень у тренувальному занятті, корекція їх у ході занять відповідно до індивідуальних темпів розвитку спроможностей спортсменів.
|
|
|
Основні принципи проведення комплексного медико-біологічного контролю:
1) регулярність і однакові строки протягом усього олімпійського циклу, при цьому обов'язковим є проведення обстеження в строки, які відповідають заключному етапу підготовки до головних змагань року, що дозволяє оцінити ефективність підготовки і вчасно внести відповідні корективи;
2) поєднання обстежень у лабораторних умовах і безпосередньо в умовах тренувального процесу із застосуванням специфічних для кожного виду спорту навантажень, що дозволяє оцінити як загальну, так і спеціальну тренованість;
3) комплексна методика обстеження, що включає стандартні методи, котрі охоплюють основні фізіологічні системи, функціональні проби та додаткові методи залежно від специфіки виду спорту і особливостей його впливу на організм;
4) однакові методики, час і умови обстеження: проміжок часу між останнім тренуванням і обстеженням, нормальний режим і достатній відпочинок;
5) виключення захворювань і перенапруження під час обстеження.
Під час проведення комплексних медико-біологічних обстежень з участю спортсменів дуже важливо дотримуватися розробленої «Програми комплексного біологічного дослідження особливостей функціональних можливостей спортсменів», а також законодавства України про охорону здоров'я і Гельсінської декларації, що стосується участі людей у медико-біологічних дослідженнях. Спортсмену необхідно пояснити зміст та значущість результатів комплексного біологічного обстеження для подальшої індивідуальної корекції тренувального процесу, а також отримати його згоду на оприлюднення отриманих результатів комплексного обстеження серед тренерського і лікарського складу спортивної команди. З цією метою було розроблено спеціальну «Анкету-погодження».
У практиці спорту застосовують три види контролю – етапний, поточний та оперативний, кожний з яких виконує певні функції на певному етапі підготовки спортсмена:
етапний – оцінка стану спортсмена, що є наслідком довготривалого тренувального ефекту;
поточний – оцінка поточних станів як наслідок навантажень серії занять, мікроциклів;
оперативний – оцінка термінових реакцій на навантаження в процесі окремих тренувальних занять, змагань.
Показники, що використовуються в процесі згаданих видів медико-біологічного контролю, повинні забезпечувати об'єктивну оцінку стану спортсмена, відповідати віковим, статевим, кваліфікаційним особливостям контингенту обстежуваних, цілям і завданням конкретного виду контролю. Відповідно до умов кожного з видів контролю показники повинні відповідати таким вимогам:
1) відповідність специфіці виду спорту;
2) відповідність віковим і кваліфікаційним особливостям спортсменів;
3) відповідність спрямованості тренувального процесу;
4) інформативність і надійність.
Показники, що використовують у процесі контролю, поділяють на дві групи. Показники першої групи характеризують відносно стабільні ознаки, що передаються генетично і мало змінюються в процесі тренування. Адекватні цим ознакам показники використовуються переважно в етапному контролі: розміри тіла, кількість волокон різних видів у скелетній мускулатурі, тип вищої нервової діяльності, швидкість деяких рефлексів тощо. Показники другої групи характеризують технічну і тактичну підготовленість, рівень розвитку окремих фізичних якостей, рухливість і економічність основних систем життєдіяльності організму спортсменів у різних умовах навчально-тренувального процесу тощо, тобто ті, що змінюються в процесі педагогічного впливу.
Принциповим є розуміння факторів та механізмів розвитку високої працездатності спортсменів. Перша група факторів – це ключові фізіологічні фактори, що обумовлюють працездатність спортсменів на рівні всього організму (психофізіологічні фактори мобілізації потенціалу; вироблення енергії (аеробні й анаеробні процеси); нервово-м'язова функція (сила, потужність, техніка рухів); фізіологічні чинники (постачання, очищення, регуляція (взаємокоординація) функцій). Друга група факторів – це функціональні можливості організму відповідно до цільових установок спорту.
Під час оцінювання результатів контролю за функціональним станом організму спортсменів і особливостей його реакції на фізичні навантаження необхідно враховувати ряд закономірностей, а саме – відмінності тренованого і менш тренованого організму спортсменів. Переваги тренованого організму досить добре вивчені і характеризуються трьома основними рисами, які необхідно враховувати, оцінюючи ступінь тренованості спортсменів. Більш тренований організм може виконувати роботу такої тривалості або інтенсивності, яка не під силу менш тренованому. Тренований організм вирізняється економнішим використанням функціональних систем у стані спокою і при помірних, не максимальних фізичних навантаженнях і здатністю досягати при максимальних навантаженнях такого високого рівня функціонування цих систем, який недосяжний для менш тренованого організму. Таким чином, під час виконання однакової за інтенсивністю роботи тренований організм працює економніше, з меншою мобілізацією функціональних можливостей (1). При гранично напруженій роботі максимальної аеробної потужності спостерігається зворотне: у тренованому організмі відбуваються значна мобілізація систем кровообігу, дихання і велика витрата енергії, порівняно з менш тренованим (2). І, нарешті, у тренованого організму підвищується резистентність до пошкоджувальних дій і несприятливих факторів (3).
Контрольні запитання.
1. У чому полягають мета та завдання комплексного медико-біологічного контролю в практиці спортивної підготовки спортсменів?
2. У чому полягають основні принципи проведення комплексного медико-біологічного контролю?
3. Що необхідно визначити (оцінити) під час проведення медико-біологічного контролю?
4. Які основні відмінності (переваги) тренованого організму спортсмена від менш тренованого?
5. Які існують види контролю, що застосовуються в практиці спорту? У чому полягають їхні функції на певних етапах підготовки спортсмена?
6. Які вимоги висувають до показників, що застосовують в контролі?
2. Етапний медико-біологічний контроль:
спрямованість, завдання, зміст і методи .
Спрямованість етапного медико-біологічного контролю: оцінка функціональних можливостей систем організму, провідних для певного виду змагальної діяльності.
Основне завдання етапного медико-біологічного контролю – визначення індивідуальних особливостей функціональних можливостей організму спортсменів та змін вегетативної регуляції функції організму під впливом тестових навантажень, здатності спортсменів до виконання фізичних навантажень аеробного та анаеробного характеру енергозабезпечення з урахуванням етапу та періоду спортивної підготовки, зон частоти серцевих скорочень, тренувальних навантажень різного характеру енергозабезпечення та тренувального впливу на організм спортсмена. Це дозволить провести індивідуальну корекцію тренувальних навантажень (співвідношення їхнього обсягу, інтенсивності та тривалості), а також внести зміни до схеми застосування засобів відновлення.
Етапний комплексний контроль (ЕКК) проводиться на експериментальній базі лабораторій із застосуванням діагностичних методів, тестових стандартних і максимальних навантажень різного характеру енергозабезпечення, що дозволяють визначити аеробні й анаеробні можливості, а також моделювати умови проходження змагальних дистанцій на спеціалізованих ергометрах у конкретному виді спорту.
ЕКК рекомендується проводити 2-3 рази на рік: обов'язково на початку базового мезоциклу підготовчого періоду макроциклу після проведення втягуючого мезоциклу; ближче до змагального періоду – в кінці підготовчого періоду макроциклу в контрольно-підготовчому мезоциклі, в змагальному періоді.
Зміст і методи етапного комплексного контролю.
Етапний комплексний контроль (ЕКК) проводиться з використанням тестів із навантаженням, що визначають загальну і спеціальну фізичну працездатність, аеробні й анаеробні можливості організму, а також із використанням методів оцінки функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем і регуляторних механізмів адаптації (функціональні проби), а саме:
1) анкетування;
2) антропометрія, аналіз складу тіла;
3) оцінка функціонального стану серцево-судинної системи – електрокардіографія, векторкардіографія;
4) оцінка вегетативної регуляції – методи математичного аналізу особливостей варіабельності серцевого ритму;
5) оцінка та аналіз прояву фізичної працездатності і реакції кардіореспіраторної системи, метаболічного забезпечення в умовах тестових фізичних навантажень:
а) тест із навантаженням низької та середньої аеробної потужності;
б) тест із навантаженням максимальної аеробної потужності (тест
із ступінчастозростаючою потужністю роботи, утримання навантаження
на рівні «критичної» потужності);
в) тест із навантаженням максимальної інтенсивності, що моделюють умови подолання змагальної дистанції – анаеробного креатинфосфатного та гліколітичного, аеробного характеру енергозабезпечення;
6) оцінка розвитку властивостей нейродинамічних функцій і рівня психоемоційної напруженості;
7) оцінка функціонального стану нервово-м'язового апарату;
8) гематологічний і біохімічний аналіз;
9) біомеханічні тести в умовах лабораторій НДІ, а також контрольно-педагогічні тести в умовах тренувального заняття, що визначають особливості прояву сили, гнучкості, швидкості й витривалості.
Контрольні запитання
1. У чому полягають спрямованість та основне завдання етапного контролю?
2. Як часто і коли рекомендовано проводити етапний комплексний контроль?
3. Що входить до змісту і методів етапного комплексного контролю?
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 43; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!