За характером вирішуваних задач організацією:



Лекція 2.Планування як основоположна функція менеджменту

1. Функції менеджменту, їх класифікація і взаємозв‘язок.

2. Планування як загальна функція менеджменту

3. Управлінські рішення у менеджменті

 

1

 

В процесі свого розвитку наука управління дійшла розуміння, що управління це процес, серія безперервних і взаємозв'язаних дій. Ці дії, отримали назву  функції управління.

У різний час різні автори досліджували, розробляли, пропонували різну кількість управлінських функцій.

Анрі Файоль вважав, що існує 5 початкових функцій: 1. Передбачати і планувати. 2. Організовувати. 3. Распоряджатися. 4. Координувати. 5. Контролювати.

У літературних джерелах можна виявити до 15 властивих управлінню функцій: 1. Планування. 2. Організація. 3. Регулювання. 4. Мотивація. 5. Керівництво. 6. Координація. 7.Контроль. 8. Комунікація. 9. Дослідження. 10.Оцінка. 11.Приняття рішень. 12. Підбір персоналу. 13. Представництва і ведення переговорів. 14. Лідерство. 15. Облік та аналіз.

Мескон запропонував розглядати чотири функції: планування, організування, мотивування і контролювання. Науковці колишнього Радянського Союзу говорили про шість функцій: планування, організування, координування, стимулювання, координування і контролювання.

Але проте, в даний час загально прийнято вважати, що процес управління у всіх організацій складається з 4 основних (первинних) функцій: планування, організації, мотивації, контролю, об'єднаних зв’язуючими процесами комунікації і ухвалення рішень..

 

 

Функції менеджменту можна класифікувати за наступними ознаками:

У залежності  від значимості у менеджменті:

1. Загальні (планування, організація, мотивація, контроль і регулювання).

2. Конкретні:

а) управління об'єктами (підприємством, цехом);

б) управління процесами (виробництвам, постачальниками, інноваційною діяльністю);

в) управління елементами виробничо-господарської діяльності (інформаційними, фінансовими, трудовими ресурсами).

3.Об'єднуючі, які пронизують всі управлінські процеси в організації.

Залежно від процесів управління:

1. Управління основним виробництвом.

2. Допоміжним виробництвом.

3. Технічною підготовкою.

4. Матеріально-технічним забезпеченням.

5. Патентно-ліцензійною діяльністю.

6. Капітальним будівництвом.

7. Зовнішньоекономічною діяльністю.

 За ознакою об'єкта – управління підприємством, службою, відділом, бригадою.

За ознакою елементів виробничо-господарської діяльності – управління працею, предметами і засобами праці, фінансами, втратами,  інформацією тощо.

Безперервне виконання функцій менеджменту є його технологією. Вона формує важливий етап процесу управління, при цьому кожна функція є складовою цього процесу.


2

Під плануванням слід розуміти вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації.

Фахівці виділяють два види планування: стратегічне та оперативне.

    Стратегічне планування передбачає встановлення місії і цілей організації, аналіз середовища і стан організації, оцінка стратегічних альтернатив і вибір стратегії.

    Оперативне планування є одночасно логічним продовженням стратегічного планування і способом реалізації стратегії з метою забезпечення виконання місії організації.

   

 

 

Рис. 1 – Схематична модель стратегічного планування

 

Розглянемо складові процесу стратегічного процесу детально:

Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування підбір, класифікація і підготовка до використовування інформації необхідної для розробки стратегії, яка дасть повну інформацію про чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, можливих стратегій, методичне забезпечення.

Етап 2. Встановлення місії і цілей організації. Місія - це основний вид діяльності яким займатиметься організація.

    Місія може охоплювати такі напрями:

- турбота про працівників;

- турбота про виробництво;

- політика зростання і збільшення фінансування;

- задоволення потреб споживачів і ін.

Місія деталізує статус підприємства (організації) напряму і орієнтири для визначення стратегій і цілей на різних рівнях організації

Є механізмом, який стимулює організацію до розвитку у вибраному напрямі. Мотивує працівників до ефективної роботи. Дає можливість керівникам середньої ланки формулювати цілі, завдання структурним підрозділам, які відповідали б намірам організації в цілому.

Місією автомобільної фірми яку заснував Г.Форд було забезпечення людей дешевими автомобільним транспортом. Подібна місія в Україні Авто ЗАЗ, а в Росії – АВТОВАЗ.

Цілі організації формуються наступним чином рис.2.

 

Вибір місії організації

 


Формування цілей організації

 

 


  

                  

                   Довгострокові Середньострокові Короткострокові

              (5 і більше років)       (від 1-5 років)              (до 1 року)

 

Рис. 2 – Формування цілей організації.

 

Етап 3. Вибір методів аналізу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. На цьому етапі використовують такі методи дослідження як порівняння, експертних оцінок, системного аналізу і ін.

Етап 4. Оцінка і аналіз чинників зовнішнього середовища проводиться за допомогою чинників (прямої і непрямої дії).

Етап 5. Оцінка і аналіз чинників внутрішнього середовища. Проводиться аналіз внутрішніх змін організації (працівників, цілей технологій, ресурсів). Що передбачає дослідження стану фінансів, облік, нормування оплати праці, можливості організації на ринку (маркетингове дослідження).

Етап. 6. Прогнозування умов функціонування і результатів виробничо-господарської діяльності підприємства полягає в передбаченні вірогідних змін в зовнішній і внутрішнього середовища функціонування і їх можливого впливу на результати діяльності. Прогнозування базується на використовуванні сукупності способів і прийомів, які дозволяють на основі аналізу ретроспективних екзогенних (зовнішні) і ендогенних (внутрішні) даних сформувати думки певної вірогідності щодо майбутнього розвитку об'єкту.

Методи прогнозування:

Формальні:

Кількісні методи:

1. Прогнозна екстраполяція – розповсюдження висновків, одержаних із спостереження над однією частиною явища на іншу.

2. Барометричні методи. Базуються на передбаченні майбутнього виходячи з подій, які відбуваються зараз.

3. Математичні методи. Встановлення зв'язків між певними величинами.

Якісні методи:

1. Індивідуальної оцінки (інтуїція, раціоналізм).

2. Колективні експортні оцінки («мозкова атака», опитування покупців, оцінка журі).

Неформальні методи:

1. Прогнозування, яке базується на вербальній інформації.

2. Прогнозування, яке базується на  письмовій інформації.

3. Прогнозування, яке базується на промисловому шпигунстві.

Результат прогнозування формує базу для розробки стратегії діяльності підприємства.

Етап. 7. Здійснення розрахунків, обґрунтувань, проектних розробок полягає у встановленні найважливіших показників (економічних, соціальних, технологічних). Які якнайповніші характеризують очікувані стратегії і виявлення тенденцій їх змін, підбір необхідних проектних заходів, які забезпечують формування стратегій.

Етап. 8. Формування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив). Ґрунтується на розробці для організації різних варіантів стратегічних планів. ( виділяють по функціях маркетингова, фінансова, торгова; за галузевою орієнтацією на міжнародних ринках, в нових галузях).

Етап. 9. Оцінка стратегії. Полягає у встановленні її відповідності місії і цілям організації, а також в підборі методів аналізу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

  Кінцевим результатом стратегічного планування будуть розроблені методи і ухвалені управлінські рішення, а також певні показники (прибуток, об'їм реалізації).

    Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого – засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів – окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць – на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.

У процесі оперативного планування треба розв’язувати такі основні завдання:

- забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за рівномірної роботи всіх підрозділів підприємства;

- установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої сили;

- максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

 

 

Оперативне планування поєднує наступні напрямки роботи підприємства:

- господарсько-економічну, зумовлену вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільно необ­хідної конкретної продукції;

- виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства — випуск певної продукції належної якості;

- науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції та оновленні технічної бази виробництва;

- соціальну — якомога більш повне забезпечення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;

- екологічну — забезпечення відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної продукції.

Бізнес-план (БП) підприємства – це багатоаспектний уніфікований документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї (інвестиційного проекту).

Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій, реалізації інноваційно-інвестиційних проектів. Основною метою розробки БП є залучення інвестицій для реалізації стратегії підприємства.

БП виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих осіб із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією проекту).

Конкретними цілями розробки БП як багатофункціонального документа є:

 - налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

 - проектування системи управління започаткованим бізнесом у конкретній сфері діяльності;

 - своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власної справи;

 - перевірка життєздатності власної підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.

 

3

 

Менеджером людину можна назвати тільки тоді, коли він ухвалює організаційні рішення і реалізує їх через інших людей.

Ухвалення рішень — це складова частина будь-якої управлінської функції. Рішення — це вибір альтернативи.

Кожна людина щодня стикається з необхідністю ухвалення величезної безлічі приватних рішень - вибір плаття або костюма вранці при зборах на роботу, вибір продуктів харчування на ринку, покупка одягу в магазині, вибір блюда в кафе і т.д.

Проте на відміну від приватних рішень в управлінні (менеджменті) ухвалення рішення процес більш систематизований, стосується, як правило, фінансових питань і пов'язаний з інтересами і життям багатьох людей, але це теж вибір з декількох можливих варіантів.

Управлінське рішення – це формалізований на альтернативних основах метод менеджменту, за допомогою якого управляюча система організації дістає можливість безпосередньо впливати на керовану.

Управлінське рішення формується в процесі вибору альтернативи і стає відображенням результатів управлінської діяльності, до певної міри її підсумком. Воно є результатом обдумувань дій і намірів, висновків, які направлені на реалізацію цілей управління.

    Управлінські рішення можна класифікувати за наступними ознаками:

    За сферою обхвату:

- загальні рішення. Відносяться до всієї організації.

- часткові рішення. Відносяться до конкретних підрозділів, служб

За тривалістю дій:

- перспективні рішення. Їх розробка і реалізація відбувається впродовж тривалого періоду;

- поточні рішення. Приймаються і реалізуються впродовж короткосрочного періоду;

- оперативні рішення. Рішення по конкретних епізодах виробничо-господарської діяльності. Розміщення устаткування на складах підприємства.

По рівню ухвалення:

- рішення, які приймаються на вищому рівні управління.

-  рішення, які приймаються на середньому рівні управління.

- рішення, які приймаються на нижньому рівні управління.

За характером вирішуваних задач організацією:

Організаційне рішення- це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати, обумовлені їм посадою обов'язків. Мета рух до поставлених перед організацією задачею.

– запрограмовані рішення.

– незапрограмовані рішення.

– компромісні рішення

За способом обґрунтування:

Інтуїтивне рішення- це вибір, зроблений тільки на основі відчуття правильності (без аналізу і зважування "за і проти").

Рішення, засноване на думках- це вибір, обумовлений знаннями і накопиченим досвідом (керівник ухвалює рішення, яке в схожих умовах у минулому принесло успіх). Залежить від колишнього досвіду.

Раціональне рішення- обґрунтовується за допомогою об'єктивного аналітичного процесу.

За способом ухвалення:

- одне-особове рішення;

- колегіальне рішення;

- колективні рішення (приймаються загальними зборами).


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!