Розділ3. ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Вивчення зарубіжного досвіду, його узагальнення свідчать про наявність різноманітних підходів, моделей, механізмів та інструментів стимулювання інвестиційних проектів в інтересах держави. Серед них, у контексті окремого проекту, слід виділити:

· вплив на визначення учасників проекту, інвесторів, видів та форм інвестицій;

· впровадження системи інвестиційних пільг;

· регулювання отримання прибутку учасниками проекту;

· регулювання змін відносин власності;

· гарантії дотримання прав учасників на протязі проекту.

3.1 Форми стимулювання інвестиційного процесу

В умовах відносної обмеженості інвестиційних ресурсів в Україні важливого значення набуває вміння застосувати апробовані у світовій господарській практиці дійові форми та інструменти стимулювання інвестиційної діяльності (табл.1).

Таблиця 1. Форми стимулювання інвестиційного процесу

Форми	Інструменти
1. Кредитне стимулювання	1.1. Безпроцентнi кредити. 1.2. Пільгові кредити. 1.3. Інвестиційні гарантії.
2. Податкове стимулювання	2.1. Зниження ставки податку. 2.2. Податковi угоди з іншими країнами. 2.3. Зняття податків на реінвестиції. 2.4. Безмитний імпорт обладнання та/або сировини. 2.5. Податковi кредити.
3. Стимулювання інфраструктурного забезпеченя	3.1. Надання землі у безкоштовне користування або за пільговими цінами. 3.2. Надання будiвель та споруд в безкоштовне користування або за пільговими умовами.
4. Стимулювання конкретних інвестиціних проектів	4.1. Цільове фінансування ресурсо- природо-зберiгаючих технологій. 4.2. Цільове фінансування проектів, оріентованих на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів, покращання умов праці. 4.3. Сприяння в проведенні техніко-економічних обгрунтовань проектів.
5. Протекцiоністськi заходи	5.1. Диференцiйовані тарифи на імпорт та експорт.

3.2 Показники ефективності проекту

За фіксованих умов податкового середовища, сформований інвестиційний проект у випадку його реалізації створює додану вартість - ДВ^р , до складу якої входять: чистий прибуток підприємства - ДВ^рrofit , плата інвесторові за залучені кошти - ДВ^% , заробітна плата зайнятого персоналу - ДВ^рersons і податки - ДВ^р_tax1, на які претендує держава.

При цьому проект характеризується певною сукупністю показників ефективності серед яких: період окупності, чиста теперішня вартість (NPV), внутрішня ставка прибутковості (IRR), прибутковість вкладеного капіталу, тощо.

Звичною ситуацією для вітчизняних ініціаторів проекту - підприємств та підприємців є нестача фінансових ресурсів. Відповідно відбувається пошук їх на внутрішньому та зовнішньому ринках. І ось коли співставляються показники ефективності проекту з вимогами до них з боку потенційних інвесторів, має місце невідповідність показників проекту вимогам цих інвесторів. В результаті проект відхиляється. Ця ситуація типова для України. Її не змінити ні семінарами, ні міждержавними угодами, якщо відсутній економічний інтерес. Відхиляється проект - втрачається додана вартість ДВ^р. Втрачаються і податки - ДВ^р_{tax 1}, на які претендувала держава !

Логічним видається запровадження у аналітичну практику, назвемо так "податкового інвестиційного ресурсу" І^-tax - капіталу з від'ємною вартістю. Додавання його до сукупності ресурсів, на які витрачаються фінансові кошти в межах інвестиційного проекту, призводить до зменшення потреби в інвестиційних коштах. Це, відповідно, може призвести то того, що показники ефективності проекту, з огляду на які приймається рішення про участь в ньому стороннього фінансового інвестора, задовольнять його і проект "піде". В результаті всі отримають певну частку доданої вартості.

При цьому, очевидно,:

ДВ^р_tax₂ < ДВ^р_tax₁

І^-^tax = ДВ^р_tax₁ - ДВ^р_tax₂

Таким чином, маємо формулу для розрахунку ефективності проекту для держави:

E^tax= ДВ^р_tax₂/ І^-^tax = ДВ^р_tax₂/ (ДВ^р_tax₁ - ДВ^р_tax₂)

З першого погляду, держава втрачає, але лише у випадку, коли проект реалізувася б і без зміни умов участі в ньому держави. Практично ж, як ми знаємо, більшість проектів відхиляються.

На цьому можна було б зупинитись. Але також логічною видається вимога з боку держави претендувати і на певну плату за інвестування "податкового інвестиційного ресурсу", за аналогією до всіх інших ресурсів. І це часто є можливим, бо поступки у платежах на ранніх стадіях створюють умови для оплати відповідних сум пізніше. За умови прийняття тези про рівноцінність грошових коштів в економіці, чи то у вигляді кредитів банку, чи то у вигляді податкових платежів, таку пільгу з боку держави можна було б встановлювати на рівні, який корелює зі ставками банківських позик.

Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 151; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!