Увімкнення і зупинка сусідніх аґреґатів
Пуск і зупинка додаткових насосів впливають на працюючі аґреґати. При пуску або зупинці сусіднього аґреґата на закриту засувку або дисковий затвор відбувається повільна зміна подачі насоса у водогони.
Вібрації устаткування і пульсації тиску в проточному тракті не викликають особливого інтересу, тому що всі вони практично дорівнюють відповідним величинам у стаціонарних режимах, однак, як і при пуску, варто чітко уявляти, у якій точці характеристики виявиться насосний аґреґат після пуску чи зупинки сусідніх аґреґатів.
Пуск аґреґата на закриту засувку або втрата привода сусіднім аґреґатом супроводжуються швидкою зміною подачі і, як правило, гідравлічним ударом, що неґативно позначається на режимі працюючих аґреґатів.
Пуск аґреґату іноді супроводжується спадом напруги в мережі й при значному завантаженні лінії може викликати відключення працюючих аґреґатів.
Регулювання подачі відцентрових насосів може здійснюватися дроселюванням напірного водоводу в споживача; так, наприклад, регулюється подача води на очисні споруди. З погляду роботи напірних водоводів і кавітації в регулюючій арматурі дроселювання бажано проводити безпосередньо в насосі, у результаті чого знижується тиск у водоводі та підвищується за засувкою.
Можливі випадки послідовної роботи насосів, установлених на одній НС, і насосів, що знаходяться на різних НС. У першому варіанті насоси встановлюють послідовно для того, щоб створити на виході значний напір; у другому – характеристики насосів і їх моменти інерції різні й при аварійному відключенні їх частоти обертання і напори будуть змінюватися по-різному в часі. Однаково буде змінюватися тільки їх подача. У протилежному випадку різниця у витратах призвела б до утворення розриву суцільності потоку між насосами. При несправності одного з насосів передбачають автоматичне відключення обох насосів, що працюють послідовно. Таким чином, паралельна робота декількох пар таких насосів, що працюють послідовно, аналогічна роботі декількох однакових насосів, що працюють паралельно.
|
|
|
При послідовній роботі НС найбільш часто між станціями передбачають ємності, з яких станції наступного підйому забирають воду, але іноді вони можуть бути відсутні. Теоретично можливе аварійне відключення кожної з цих НС, а також будь-які комбінації: одночасне відключення двох, трьох та більшої кількості станцій.
Практично при відключенні кожної з НС, у зв'язку зі значним зниженням тиску в її напірному трубопроводі, можливий зрив роботи наступних НС, тому найбільш доцільне автоматичне одночасне відключення всіх НС. Іноді кожну проміжну НС обладнують обвідною лінією з установленим на ній зворотним клапаном, закритим при нормальній роботі. У випадку зменшення тиску в напірному колекторі нижче, ніж у всмоктувальному, зворотний клапан відкриється і вода буде подаватися по цій обвідній лінії.
|
|
|
Кавітація
Кавітація в гідродинаміці належить до негативних явищ і спостерігається в трубопроводах, робочих колесах насосів, на лопатях гідравлічних турбін і призводить до вібрацій, шумів, ерозійного руйнування матеріалу, зміни експлуатаційних характеристик насосного і трубопровідного устаткування [31–37]. На рис. 1.34 зображені основні області локалізації кавітації в насосних комплексах.
Розвиток кавітаційних каверн на лопатях робочого колеса або у всмоктувальному патрубку насоса призводить до різкого падіння значень тиску і ККД турбомеханізму (рис. 1.35). Явище кавітації в сифонових трубопроводах супроводжується скупченням повітря у верхній точці магістралі, що призводить до утворення повітряного демпфера, що зменшує прохідний перетин трубопроводу.
Розвиток кавітації на місцевих опорах, зумовлений зміною температурного і швидкісного режимів роботи трубопровідного устаткування, призводить до різкого збільшення їх коефіцієнта опору (рис. 1.36).
|
|
|
Наявність процесів кавітації при функціонуванні НК є одним з джерел коливань тиску і витрати в системі (кавітаційні автоколивання). Амплітуда таких автоколивань може досягати значень, що перевищують у 2,5 раза значення тиску в трубопроводі, а їх частота знаходиться в діапазоні від 1 до 60 Гц. Підтвердженням сказаного є криві зміни тиску на вході та виході насоса
(рис. 1.37), отримані експериментально [32].
а) у робочому колесі насоса; б) у сифоновому трубопроводі;
у) на місцевому опорі; г) у всмоктувальному патрубку насоса
Рисунок 1.34 – Місця локалізації кавітації в НК
Рисунок 1.35 – Вплив кавітації Рисунок 1.36 – Залежність коефіцієнта
на характеристики насоса опору регулювального клапана
від числа кавітації
a)
б)
а) 
МПа, 
МПа, f=20 Гц;
б) МПа, 
МПа, f=13,3 Гц
Рисунок 1.37 – Криві зміни тиску на вході та виході з насоса при частоті обертання валу 350 
Існує два види кавітації: гідродинамічна й акустична (рис. 1.38).
У першому випадку явище кавітації зумовлене звуженням потоку або наявністю перешкод при транспортуванні з великою швидкістю руху, що спричиняє місцеве зниження тиску (пропорційно квадрату швидкості). Акустична кавітація виявляється в разі проходження рідини через акустичні коливання, що збільшує розтягувальні напруження в потоці рідини.
|
|
|
У загальному випадку кавітація є порушенням суцільності потоку, що виникає при розрідженні рідини, у тих місцях, де тиск у рідині стає нижчим за деяке критичне значення (тиск насиченої пари). Це, у свою чергу, призводить до утворення бульбашок, заповнених парою, газом або їх сумішшю.
До основних параметрів кавітаційних явищ належать [31, 33, 34]:
– число кавітації 
; (1.65)
– кавітаційний коефіцієнт опору 
; (1.66)
– кавітаційний запас 
; (1.67)
– об'єм розриву суцільності потоку в i-й точці трубопроводу в момент j
; (1.68)
де 
– вхідна швидкість рідини; k – коефіцієнт кавітації; 
– середнє значення витрат прилеглих ділянок; 
– час існування кавітації.
Питання визначення кавітаційних процесів у НК і оцінка їх впливу на експлуатаційні характеристики насосного устаткування є важливим. Незважаючи на велику кількість досліджень у цій галузі до сьогодні не сформульований чіткий підхід для визначення меж виникнення кавітаційних процесів у НК з урахуванням змінного режиму роботи і втрат потужності, зумовлених наявністю кавітації.
Помпаж
Помпаж супроводжується різкою зміною подачі від найбільшого значення до нуля, напір коливається в значних межах, спостерігаються гідравлічні удари, шум і вібрація всієї машини і трубопроводів.
Помпаж відбувається у насосах, що мають криву напорів із западаючою лівою гілкою, тобто криву напорів, що має максимум при Q>0 (таку характеристику мають зазвичай тихохідні насоси). Це може відбуватися при пуску насоса, зниженні рівня води в нижньому б'єфі чи при мимовільному відкритті клапанів, зриву вакууму на станціях із сифонними водовипусками. Динамічні навантаження в помпажних режимах настільки великі, що експлуатація насосів у них неприпустима.
Виникнення нестійкої роботи насоса можливе за наявності в системі бака великої висоти або водонапірної колони (рис. 1.39). На початку при Hмережі<H0 насос працює стійко, наприклад, у точці 1 характеристики H–Q насоса і системи. Якщо при цьому витрата рідини, що відбирається споживачем Qспож, менша за подачу насоса Qн, то рівень у баку почне підвищуватися, а подача НА зменшуватися, наприклад, до величини Q2. Якщо в цьому випадку витрата рідини, що відбирається споживачем, буде меншою за подачу насоса, то рівень у баку зростає до лінії 2–2. При збереженні умови Qспож<Qн рівень повинен був би зростати і далі, але це неможливо, тому що насос не в змозі забезпечити великий напір.
Рисунок 1.39 – Схема роботи насосів з нестійкою характеристикою
При цьому рівновага порушується, і система насос–мережа потрапляє в зону нестійкої роботи, де напір падає до значення напору неробочого ходу H0; насос вже не може втримати стовп рідини, що давить на нього, і рідина починає текти у зворотному напрямку, якщо на напірному трубопроводі насоса не встановлений зворотний клапан. Як тільки рівень знизиться, насос відновить роботу з подачею, що відповідає подачі в точці 3 характеристики H–Q. Якщо режим роботи системи до цього часу не зміниться, то описане явище повториться знову. Нестійкий режим роботи насоса в системі призводить до коливань подачі та напору і може супроводжуватися гідравлічними ударами в мережі. Нестійкий режим роботи може наступити при Hмережі >H0 не тільки в системі, яку наведено на рис. 1.39, але й в інших системах за наявності в них пружних елементів, наприклад гідропневматичних баків або пружних трубопроводів великої довжини. Основною мірою забезпечення стійкості роботи насосів у таких системах є гарантія умови Hмережі <H0.
Гідравлічний удар
Під гідравлічним ударом розуміють різке збільшення тиску в трубопроводах при раптовій зупинці рідини, що рухається в них.
Для з'ясування явищ, що відбуваються при гідравлічному ударі, розглянемо горизонтальний трубопровід постійного діаметра, по якому із середньою швидкістю рухається рідина. Якщо швидко закрити встановлену на такому трубопроводі засувку, то шар рідини, що знаходиться безпосередньо біля засувки, має в момент закриття зупинитися, а тиск – збільшитись (унаслідок переходу кінетичної енергії в потенційну енергію тиску). Виходячи з того, що рідина стислива, зупинка всієї її маси в трубопроводі не відбувається миттєво.
Розглянемо детальніше гідравлічний удар при різкому закритті крана. Нехай у кінці труби, по якій рідина рухається зі швидкістю 
здійснено миттєве закриття крана (рис. 1.40, а). Тодішвидкість частинок рідини, що натрапили на кран, буде погашена, а їх кінетична енергія перейде в роботу деформації стінок труби і рідини. При цьому стінки труби розтягуються, а рідина стискається відповідно до підвищення тиску ∆руд. На загальмовані частинки біля крана набігають інші, сусідні з ними, частинки і теж втрачають швидкість, унаслідок чого переріз n–n переміщається вправо зі швидкістю с, яку називають швидкістю ударної хвилі; сама ж перехідна область, у якій тиск змінюється на величину ∆руд , називається ударною хвилею.
Коли ударна хвиля переміститься до резервуара, рідина виявиться зупиненою і стисненою у всій трубі, а стінки труби – розтягнутими. Ударне підвищення тиску ∆руд поширеться на всю трубу (рис. 1.40, б). Але такий стан не є рівноважним. Під дією перепаду тиску ∆руд частинки рідини спрямовуються з труби до резервуара, причому цей рух почнеться з перерізу, безпосередньо прилеглого до резервуара. Тепер перетин n–n переміщається у зворотному напрямку – до крана з тією самою швидкістю с, залишаючи за собою вирівняний тиск р0 (рис. 1.40, в).
Рідина і стінки труби передбачаються пружними, тому вони повертаються до колишнього стану, відповідного тиску р0. Робота деформації повністю переходить у кінетичну енергію, і рідина в трубі набуває первинної швидкості 
, але спрямованої тепер у протилежний бік.
З цією швидкістю «рідка колона» (рис. 1.40, г) прагне відірватися від крана, у результаті виникає неґативна ударна хвиля під тиском р0 – ∆руд, яка направляєтся від крана до резервуара зі швидкістю с, залишаючиза собою стиснені стінки труби і розширену рідину, що зумовлено зниженням тиску
(рис. 1.40, д). Кінетичнаенергія рідини знов переходить у роботу деформацій, але протилежного знака.
Стан труби у момент приходу неґативної ударної хвилі до резервуара показаний на рис. 1.40, е. Так само як і для випадку, зображеного на
рис. 1.40, б,він не є рівноважним. На рис. 1.40, жпоказаний процес вирівнювання тиску в трубі та резервуарі, що супроводжується виникненням руху рідини зі швидкістю 
.
Відомо, що як тільки відбита від резервуара ударна хвиля під тиском ∆руд досягне крана, виникне ситуація, що вже мала місце у момент закриття крана. Увесь цикл гідравлічного удару повториться.
Рисунок 1.40 – Стадії гідравлічного удару
Якщо гідравлічний удар являє собою хвилю підвищення тиску, то він називається позитивним; удар, що викликає зниження тиску, – негативним. Хвиля зміни тиску (позитивна або негативна), що поширюється вгору за течією, називається прямою, а хвиля протилежного напрямку – зворотною.
Поверхню, що відокремлює ділянку поширення ударної хвилі від ділянки незбуреного нею руху, називається фронтом хвилі. Фронт будь-якої хвилі гідравлічного удару переміщається з кінцевою швидкістю, яку називають швидкістю поширення ударної хвилі. Час, протягом якого ударна хвиля проходить подвійну довжину труби, називають фазою гідравлічного удару.
Швидкість поширення ударної хвилі залежить від роду рідини, матеріалу труби, її діаметра і товщини стінок і визначається наступним виразом:
 ,
| (1.69) |
де К – модуль пружності рідини; ρ – густина рідини; Е – модуль пружності матеріалу труби; d – внутрішній діаметр труби; δ – товщина стінок труби.
Підвищення тиску при прямому ударі, коли час закриття (відкриття) засувки більший, ніж фаза гідроудару tзас>T визначається за формулою:
 ,
| (1.70) |
де 
– швидкість руху води в трубопроводі до закриття засувки.
Якщо час закриття засувки менший за фазу удару (tзас < Т), то такий удар називається прямим.
У цьому випадку додатковий тиск може бути визначений за формулою:
 .
| (1.71) |
Результат дії удару виражають також величиною підвищення напору, що дорівнює:
– при прямому ударі 
;
– при непрямому 
.
Гідравлічний удар може мати місце, наприклад, при швидкому закритті різних запірних пристроїв, установлюваних на трубопроводах (засувка, кран), раптовій зупинці насосів, що перекачують рідину, та ін. Особливо небезпечний гідравлічний удар у довгих трубопроводах, у яких рухаються значні маси рідини з великими швидкостями.
У випадках, якщо не застосовувати відповідних запобіжних заходів, гідравлічний удар може призвести до пошкодження місць з'єднань окремих труб (фланці, розтруби), розриву стінок трубопроводу, поломки насосів та ін.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 151; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!