Малюнок 31. Перекручування пуповини.
Родові травми. В патології новонароджених родові травми займають значне місце. Родові травми виникають або спонтанно при проходженні плода через родові шляхи, або при ускладнених родах, що вимагають відповідну допомогу. Родовий травматизм є результатом зовнішньої механічної дії і пропорціональний її силі. Кожен плід під час родів підлягає певній силовій дії чи з боку скорочень матки, чи з боку родового каналу. Причиною родового травматизму можуть бути невідповідність розмірів плода і родових шляхів, неправильне його розташування. Має значення також тривалість пологів чи ригідність родових шляхів. Спостерігають родові травми внутрішніх органів, мускулів, суглобів, кісток, шкіри.
Родовий травматизм може стати причиною смерті плода під час або ж після пологів, а якщо вдається спасти новонародженого, наслідки будуть самими різними.
Рання неонатальну патологія
В ранньому неонатальному періоді найчастіше реєструють: гіпотрофію телят; аномалії їх розвитку; внутрішньоутробне інфікування; запалення пуповини; запори; кровотечі із пуповини; виразку пуповини; уроджену відсутність анального отвору і прямої кишки; фістулу урахуса.
Морфологічна та функціональна характеристика новонароджених телят.
Неонатальний період характеризується рядом морфологічних, функціональних та біохімічних змін, що виникають при переході від внутрішньоутробного життя до позаутробного. З цього моменту починається легеневе дихання, вступають в дію мале та велике коло кровообігу, встановлюється власна терморегуляція, починають виділятися сеча і кал, спочатку у вигляді меконію, настає зворотній розвиток пуповини, культя її муміфікується та відпадає, закриваються боталів та аранцієвий протоки.
|
|
|
Єдність між організмом та адаптація новонародженого до зовнішнього середовища відбувається поступово, шляхом вдосконалення нервової системи і головним чином її рецепторного апарату. Повільна адаптація призводить до термо-, гідро -, трофолабільності. Створюються умови для безборонного виведення організму із стану рівноваги і таким чином ряд фізіологічних процесів переходять в патологічні. Слабко виражений і імунологічний захист. Організм новонародженого не обмежує, а генералізує деякі патологічні процеси.
Гіпотрофія новонароджених телят.
Цей діагноз ставлять телятам з низькою масою тіла при народженні, яка не відповідає їх гестаційному віку. В вітчизняній літературі найбільш вживані терміни „внутрішньоутробна гіпотрофія” (стосується плода, що було висвітлено в попередніх розділах), „гіпотрофія новонароджених” (стосується телят при народженні). В іноземній літературі частіше всього вживають вислів „small for date” (маленькі для свого віку).
|
|
|
Гіпотрофія – це загальносистемне захворювання телят, що є наслідком порушень розвитку плода і характеризується конституційною недорозвиненістю. Телята-гіпотрофіки зі зниженою життєздатністю, погано розвиваються, у них низький приріст маси тіла, як правило, перехворюють гастроентеральними і респіраторними захворюваннями зі значною летальністю. Перераховане завдає тваринництву значних економічних втрат, скорочуючи потенціальні можливості розвитку молочного і м’ясного скотарства. Новонароджені з гіпотрофією виділяються в групу високого ризику смерті, захворювань і вірогідності затримки фізіологічного розвитку в подальшому (Івасенко Б.П., 1998).
Неповноцінна годівля (в тому числі і по вітамінам) обумовлює народження слабких телят – гіпотрофіків. У таких телят багато органів і систем в морфологічному і фізіологічному відношенні недосконалі, що і зумовлює частоту їх ушкоджень при дії несприятливих факторів зовнішнього середовища.
Ряд авторів (Тропніков Є.К., 1982; Мідліл В., 1986) відмічають, що патофізіологічними особливостями гіпотрофії є: зниження маси тіла та сповільнення її відновлення; суха шкіра зі зниженим тургором; слабкий розвиток підшкірної жирової тканини чи повна її відсутність; гіпоглікемія; підвищена в’язкість крові, високий показник гематокриту; зниження опору інфекціям, гіпоксія плода; порушення первинної адаптації; гіпокальціемія.
|
|
|
У гіпотрофіків знижена маса легень, серця, печінки (зниження вмісту глікогену в гепатоцитах, місця екстрамедулярного гемопоезу). Маса надниркових залоз при внутрішньоутробній гіпотрофії знижена. Коркова речовина бідна ліпідами, знижена маса щитовидної залози.
Патологічні роди
Патологічними родами прийнято вважити такі, при яких порушується перебіг родової діяльності, що супроводжується значним збільшенням тривалості окремих стадій чи неможливістю їх звершення без спеціальної допомоги.
Причинами патологічних родів є:
- порушення динаміки родів – слабкість родової діяльності (гіпофункція родів);
- невідповідність об’єму плода та родових шляхів – великий плід, вузькість тазу, вагіни, вульви, зарощення шийки матки, неповне її розкриття та спазм, новоутворення в вагіні чи шийці матки;
- порушення взаємовідносин між плодом і родовими шляхами: неправильні положення плода (поперечне чи вертикальне з черевною або спинною передлогою); позиції плода (нижня з головною чи тазовою передлогою, з правильним чи неправильним членорозміщенням, бокова – з головною чи тазовою передлогою, з правильним чи неправильним членорозміщенням); членорозміщення плода при головній передлозі; (заворот голови в сторону, вниз, вверх та скручування шиї, підгинання кінцівок у зап’ясному, ліктьовому, плечовому суглобах та потиличне розміщення кінцівок), при тазовій передлозі (стегнова, п’яткова передлога та неправильне розміщення хвоста);
|
|
|
- виродки каліцтва та аномалії плода, водянка плода, подвійні виродки.
Найчастіше реєструють в період зимового стійлового утримання корів слабкість родової діяльності та затримку посліду.
Слабкість родової діяльності Гіпофункція родів у корів характеризується короткою тривалістю, недостатньою силою скорочень матки та черевного пресу, а також тривалими паузами між окремими скороченнями.
За походженням слабкість родової діяльності може бути первинною та вторинною.
Патогенез первинної слабкості родової діяльності можна представити у вигляді схеми (табл. 5).
При з’ясуванні механізмів виникнення гіпофункції родів необхідно також враховувати зміни напряму та активності сил, що діють на плаценту (мал. 32).
Вторинна слабкість родової діяльності виникає від фізичного перенапруження скелетної та мускулатури матки роділлі, що наступає при неефективному пологовому акті.
Слабкість родової діяльності, обумовлює збільшення тривалості стадій, відшарування плаценти і як наслідок смерть плода, може ускладнюватись затримкою посліду.
Затримка посліду. Нормальні роди закінчуються відокремленням та виведенням посліду, в складі якого плодові оболонки (хоріальна, алантоісна і амніотична), фетальна плацента, частина пуповини.
У корів це відокремлення повинно відбутись на протязі 5 – 6 годин після виведення плода. Затриманим вважається послід, виведення якого з матки не відбулося на протязі 12 годин після другої стадії родів.
Прямими причинами затримки посліду є недостатнє скорочення матки (гіпотонія, атонія), деструктивні зміни (проростання сполучною тканиною) в місцях контакту материнської та фетальної плаценти, спайки плацент, що виникають внаслідок запалень.
Всі ці зміни виникають досить часто в період зимового періоду при аліментарно-дефіцитному утриманні (особливо при А-вітамінній недостатності), гіпокінезії, внутрішньоутробному інфікуванні.
Затримка посліду буває повною і неповною. При повній затримується весь послід, а при неповній – тільки його частина.
Повна затримка посліду реєструється частіше та характеризується наявністю ознак – звисання провізорних тканин з вульви до рівня скакальних суглобів.
.
Таблиця 5.
|
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 406; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!