Особливості годівлі та вплив аліментарно-дефіцитних факторів на репродуктивну функцію корів і телиць.
Аліментарно-дефіцитний стан на даний час визначається основним етіологічним фактором зниження репродуктивної здатності корів і телиць.
Перебіг біологічного ритму від запліднення і родів до вибуття тварини з виробничого процесу є визначальним фактором, що впливає на організацію відтворення поголів’я. Біологічний ритм відбувається за природнім циклом, на який, як правило, безпосередньо впливають умови навколишнього середовища. В першу чергу це відноситься до умов годівлі тварин, негативні зміни яких, особливо дефіцит енергії, протеїну, вітамінів та мінеральних речовин, викликають порушення розвитку та функціонування як статевих органів, так і всього організму в цілому. Тому умови годівлі визнаються найважливішою передумовою своєчасного статевого визрівання та нормального перебігу всього біологічного ритму репродукції тварин.
Тривалий час в тваринництві переважали дослідження, які в першу чергу переслідували господарські цілі. Відбулися очевидні зміни в області розведення та годівлі тварин. Це дало змогу значно підвищити продуктивність тварин, в тому числі великої рогатої худоби.
Проте, не дивлячись на згадані досягнення, питання впливу годівлі на прояви репродуктивної функції у корів і телиць, зокрема тих чи інших органічних та неорганічних речовин, що складають основу раціону, продовжують залишатись багато в чому не з’ясованими.
|
|
|
Разом з тим в чисельній літературі (Афанасьєв Ю.І., Косовський С.Ф., 1986; Валюшкін К.Л., 1987; Годований В.Л., 1982; Яблонський В.А., Сотницький М.Ф., Годований В.Л., 1982; Візнер Е., 1976; Арбейтер К. та ін., 1983; Балош В., 1980; Фанкель Р., 1983) автори переконливі, і це визнається аксіомою, в негативності впливу аліментарно-дефіцитних факторів на функцію розмноження у тварин.
Відхилення в бік зменшення пропорції енергії, органічних та неорганічних речовин (повноцінних білків, вітамінів, макро- та мікроелементів) призводить в першу чергу до порушень відтворної здатності корів і телиць, так як функція розмноження є як би дзеркалом стану організму.
Ці порушення відрізняються широким діапазоном. Вони можуть бути тимчасовими чи тривалими, та торкатися всіх без винятку складових процесу розмноження: морфологічного та функціонального стану органів саморегулюючої системи – гіпоталамус – гіпофіз – гонади – матка; готовності та здатності до розвитку яйцеклітин із визріваючих до фізіологічно обумовлених строком фолікулів; здатності та готовності до запліднення, що можливо при регулярно протікаючих статевих циклах без порушень внутрішніх та зовнішніх ознак їх прояву; відсутності порушень імплантації (нідації) ембріона в слизову оболонку матки; функціонування фето-плацентарного комплексу, розвитку плода, перебігу вагітності, родів; народження повноцінного приплоду, який сам після направленого вирощування здатний своєчасно досягти статевої зрілості; перебігу післяродового періоду; строків та повноцінності прояву статевої охоти після родів.
|
|
|
Виявлення порушень репродуктивної функції у корів і телиць має певну проблемність. Це пов’язано з тим, що вони частіше за все віддалені в часовому вимірі від наслідків. Застосовуючи загальноприйняті методи (вагінальне, ректальне) досліджень спеціаліст на основі даних морфо-функціонального стану статевих органів визначає конкретну патологію, проте причини, що викликали той чи інший патологічний процес часто залишаються не з’ясованими (Звєрєва Г.В., Сергієнко О.І., Чухрай Б.М., 1981).
Особливо актуальним це питання постає в зв’язку з генезом виникнення порушень репродуктивної функції. Так, Полянцев М.І. (1978) робить висновок, що причинні зв’язки при неплідності носять досить складний та багатогранний характер. Одні причини сприяють виникненню неплідності, другі відіграють роль проміжних ланцюжків, а треті виступають як кінцева причина, що безпосередньо викликає неплідність. Наприклад, до первинних причин неплідності необхідно віднести різні види аліментарної недостатності, які сприяють зниженню природної резистентності організму, розладнанню обміну речовин та порушенню гормональних взаємовідносин в організмі.
|
|
|
Візнер Е. (1976) не має сумніву в тому, що неплідність, яка є наслідком недостатньої забезпеченості організму визначеними поживними речовинами, стає важливою ознакою дефіцитності у тварин, особливо високопродуктивних. Між тим, як вважає автор, треба враховувати і інші форми аліментарної неплідності, що викликані, наприклад, достатньою, але не збалансованою годівлею.
Проте, зараз беззаперечно встановлена і специфічна дія деяких компонентів раціону на функцію розмноження, наприклад, каротину (вітаміну А).
Таким чином, стала зрозумілою необхідність, при з'ясуванні впливу годівлі на відтворну здатність тварин, розглядати питання з точки зору конкретності дії окремих компонентів раціону.
Поживні речовини
Енергія. Всі фізіологічні процеси, що супроводжуються хімічними та біологічними реакціями пов’язані з перетворенням енергії у тварин. Біологічне окислення поживних речовин відбувається на клітинному рівні.
|
|
|
Численні дослідження та багатовіковий досвід показують: аліментарно-дефіцитні фактори, зокрема недостатнє надходження енергії, значно знижують відтворну здатність тварин.
Здоровий організм має можливість долати обмежені періоди голодування за рахунок використання своїх власних ресурсів (поживних речовин), розмір яких залежить від попереднього етапу накопичення. При тривалому голодуванні ці депо також вичерпуються. У відповідь на це організм все більше обмежує окремі функції. Так як існування окремого індивідуума в природі підвласне збереженню того чи іншого виду, то ці обмеження спочатку впливають на функції розмноження і обмінні процеси в організмі відбуваються в „режимі економії”.
Порушення репродуктивної функції у тварин, викликані дефіцитним надходженням енергії, пов’язані зі специфічним станом конкретної недостатності, тому все більше акцентується увага на вплив і визначених компонентів споживання.
Протеїн. Якість раціону багато в чому залежить від вмісту в ньому протеїну, що відіграє значну роль як в отриманні продукції від тварин, так і в відтворенні поголів'я. Це пояснюється тим, що всі ферменти та багато гормонів побудовані з білка, а в склад життєво важливих вітамінів він входить у вигляді колоїдного середовища. Тому недостатність цієї речовини або незамінних амінокислот призводить до порушень функції ферментів, вітамінів, гормональних розладнань.
Між тим давно відомо (Візнер Е., 1976; Сергієнко О.І., 1984; Даусон Ф., 1981) яке значення має цінність білка і що справа не тільки в кількості його в кормах, а й в присутності окремих визначених амінокислот. Мова йде все ще про 7 – 9 амінокислот, які в організмі не синтезуються і повинні бути присутніми в кормах. Що стосується жуйних тварин, то ще недостатня інформація про масштаби синтезу білка за участю мікрофлори рубця. Отож, для забезпечення оптимальної відтворної здатності необхідний повноцінний білок. Відсутність життєво важливих амінокислот через гормональну систему, особливо через гіпофіз та надниркові залози, негативно діє в першу чергу на відтворення.
Для нормального перебігу функції розмноження необхідне визначене співвідношення між протеїном та розчинними вуглеводами: на 100 г протеїну повинно бути 80 – 150 г цукру. В звичайних зимових раціонах співвідношення протеїну та цукру складає в середньому 0,4 – 0,2 (Алікаєв В.А. та ін., 1983). В таких випадках знижується життєдіяльність мікрофлори рубця, що негативно впливає на мікробіологічні процеси розщеплення клітковини та засвоєння інших поживних речовин.
Вітаміни.
Сільськогосподарським тваринам для нормального перебігу процесу розмноження необхідні в принципі всі вітаміни. Вітаміни відносяться до речовин високої біологічної активності що приймають участь у всіх життєво важливих процесах, які відбуваються в організмі. Не дивлячись на те, що вітаміни необхідні тваринам в дуже малих кількостях, постійний недолік їх в раціоні призводить до порушень обміну речовин, специфічних захворювань, зниженню рівня продуктивності і якості продукції, а також зниженню відтворної здатності (Душейко А.О., 1989; Привало О.В., Пайонок Є.М., Гусак Я.С. та ін.. 1983).
Вітаміни діють на процес розмноження як прямим так і побічним шляхом. Їх дія направлена в першу чергу на систему ендокринних та статевих органів. Гістохімічно встановлено (Візнер Е., 1976), що в багатьох ендокринних органах вміст деяких вітамінів підвищений. З цього автор робить висновок, що згадані органи, пов’язані зі статевою системою, потребують більшої кількості цих вітамінів.
Для відтворення має значення не тільки кількість вітамінів, що надходять до організму, але й їх співвідношення. Надмірна кількість якого-небудь одного вітаміну, як вважає Полянцев М.І., (1978), може шкідливо вплинути на відтворну функцію.
При спонтанних гіповітамінозах порушується багато ланцюжків процесу розмноження. З усіх видів домашніх тварин від цих порушень найбільше страждає велика рогата худоба.
Не дивлячись на те, що на процеси розмноження впливають всі вітаміни, проте домінуючу роль звичайно відіграють вітаміни А, Д, Е, а особливо ретинол (Зінченко Л.І., Погорєлова І.Є., 1980; Бауренфейд Д., 1983; Олсон Д., 1983).
Вітамін А
За сталою думкою навряд чи який інший вітамін виконує наскільки важливі функції для збереження життя тварин та в цілому виду, як вітамін А (ретинол). Це підтверджують прийняті для нього визначення – синоніми: вітамін росту, вітамін, що захищає шкіру, антиінфекційний, такий, що приймає участь у процесі зору. Та чи не найважливішим є його позитивний вплив на функцію розмноження у тварин. Тому ретинол не без підстав називають вітаміном розмноження.
Фактори, що обумовлюють розвиток А-вітамінної недостатності у корів і телиць.
Важливим джерелом аліментарного вітаміну А є рослинні пігменти – каротиноїди, що здатні до перетворення в організмі в ретинол. В цьому відношенні особливу увагу заслуговує група каротинів, серед яких найбільше розповсюджений та біологічно активний ізомер бета-каротину (С46Н56).
Метаболізм вітаміну А і каротину значно залежить від кількісного та якісного складу раціону, стану шлунково-кишкової системи та перетравлення поживних речовин, фізіологічного та гормонального статусу організму, споживання різних фізіологічно активних речовин, віку, статі, сезону року, температури навколишнього середовища та інших факторів. Вплив цей відбувається на різних рівнях метаболічних перетворень: транспорту, депонування, тканинного, клітинного та субклітинного розподілу, утилізації та виведення з організму.
Аліментарні фактори в порівнянні з іншими найактивніше впливають на обмін вітаміну А і каротину.
В останні роки питання про причини недостатнього забезпечення організму великої рогатої худоби каротином (вітаміном А) та про шляхи упередження переросло в цілу проблему, що має першочергове значення в справі відтворення стада. Особливої гостроти це питання набуває в період зимового стійлового утримання корів і телиць.
Візнер Е. (1976) виділяє два фактори, від яких залежить зберігання каротину, його всмоктування та перетворення в вітамін А. В кормах: вид консервування, місце та термін зберігання, вміст стабілізаторів, вільних жирних кислот, неорганічних речовин. В організмі тварин: клінічний стан, механізми всмоктування, особливості шлунково-кишкової системи, гальмуючі речовини в кишечнику та його слизовій оболонці.
Недостатня забезпеченість організму каротином перш за все пов’язана з тим, що корми, які складають основу зимового раціону, бідні на нього. Великі втрати каротину відбуваються в результаті порушень строків та режиму збирання та консервування кормів, а також в процесі їх зберігання. Так, при звичайних умовах зберігання сіна втрачається 70 %, силосу 30 %, трав'яного борошна – 90 % каротину. Тому нестача вітаміну А в організмі тварин найчастіше буває в другій половині зимового стійлового періоду утримання внаслідок прогресуючого окислення кормів з одного боку та втрат запасів печінки – з другого (Гіріпа П.,1982; Хемкен Р., 1982; Юнг Д., 1982).
Бета-каротин присутній в кормах у вигляді різних ізомерів. Більш повно перетворюється в вітамін А транс-бета-каротин, що має витягнуту форму молекули. Цис-форма з одно чи подвійно „зігнутою” структурою ланцюжка активна лише на 20 – 50 %.
В зелених рослинах знаходиться головним чином повний транс-бета-каротин. При висушуванні та силосуванні кормів частина повного транс-бета-каротину перетворюється в цис-форму, а при технологічному висушуванні втрати повної транс-форми можуть бути ще вищими.
В кукурудзі в стані молочної стиглості перетравність каротину наближається до нульової відмітки, внаслідок чого ця культура взагалі не може слугувати джерелом каротину для тварин.
При використанні кукурудзяного силосу, як єдиного джерела каротину в раціоні, потреба молочного скота, особливо високопродуктивних корів в вітаміні А не задовольняється. Відносно низька біологічна активність кукурудзяного силосу з одного боку та підвищена потреба тварин в вітаміні А при використанні цього виду корму – з другого є основною причиною того, що в умовах такого типу годівлі корови та телиці знаходяться в стані прихованого А –гіповітамінозу навіть при високій забезпеченості раціонів каротином.
В ряді випадків силос в раціоні корів є єдиним джерелом каротину, але в кукурудзі його дуже мало (всього до 10 % каротину кукурудзяного силосу перетворюється в вітамін А). Жовта ж кукурудза лише на 30 – 50 % загальної суми каротину представлена бета-каротином, а в висушених і силосованих кормах містяться менш активні ізомери. В кукурудзяному силосі в жовтні зелена маса містить в 4 – 7 разів менше каротину ніж в вересні. Спирти, що утворюються в силосі (деколи до 2,5 %) порушують властивості печінки відкладати вітамін А про запас.
Необхідно відмітити, що при застосуванні звичайних методів аналізу та даних про вміст бета-каротину враховується і інформація про менш активні ізомери, що призводить до завищення фактичних показників. Наведене пояснює той факт, що корови, які отримували кукурудзяний силос мали більш низький рівень бета-каротину в плазмі крові (3,0 мг/л) в порівнянні з тваринами, що отримували силос із трави (7,5 мг/л). (Рой Дж.Б., 1982).
Крім того, широке використання мінеральних добрив і гербіцидів в рослинництві, мінеральних добавок, ферментів, технічних жирів в тваринництві сприяють депонуванню згаданих речовин і тим самим підвищують потребу тварин в каротині (Привало О.Є. та ін., 1983).
Інтенсифікація кормової бази шляхом внесення в грунт високих доз азотних добрив призводить до зниження вмісту в рослинах бета-каротину (Зінченко Л.І. та ін., 1980). Частина солі азотної кислоти переходить в рослини, а потім при попаданні в організм тварин відновлюється до нітритів, а останні гальмують перетворення каротину в вітамін А.
Руйнування каротину чи вітаміну А в умовах кислого середовища відбувається внаслідок дії на них газоподібного окису азота, що утворюється при низьких значеннях рН шляхом взаємодії нітратів та кисню. Цим пояснюються значні руйнування каротину в кормах при наявності нітратів.
До факторів, що знижують споживання каротину в організмі та перетворення його в вітамін А необхідно віднести такі як дефіцит легко споживного жиру, протеїну, мікроелементів (Привало О.С., Пайонок С.М., Гусак Я.С., 1983).
Особливо значне зниження споживання каротину та перетворення його в вітамін А відбувається під дією органічних кислот, що надходять в надмірних кількостях з силосом та вільних жирних кислот. Мікрофлора передшлунків жуйних тварин розщеплює значну кількість вітаміну А, а також каротину і, нарешті, різні ушкодження шлунково-кишкової системи значно сповільнюють всмоктування каротину (Візнер Е., 1976).
Роль вітаміну А в регуляції репродуктивної функції у корів і телиць.
При викладенні матеріалу про роль вітаміну А в регуляції репродуктивної функції у корів і телиць та механізми впливу його на згадану функцію зосереджена увага лише на основні із різноманітності процесів, пов’язаних з розмноженням тварин. Акцент зроблено на розумінні впливу вітаміну А на морфологічний і функціональний стан регуляторних систем функції розмноження корів і телиць, а також на морфологічний та функціональний стан фето-плацентарного комплексу у корів і нетелів.
Вплив вітаміну А на морфологічний і функціональний стан регуляторних систем функції розмноження у корів і телиць.
Загальновідомо, що у самок сільськогосподарських тварин репродуктивні процеси завжди характеризуються специфічно закономірною ритмічністю, причому періодичність процесів охоплює перш за все органи статевої сфери та системи їх регуляції. Основний зміст статевих циклів зводиться до гормонозалежної ритмічної зміни двох альтернативних процесів, обумовлюючи оптимальні умови для розмноження: готовність самок до осіменіння та запліднення яйцеклітини; забезпечення розвитку заплідненої яйцеклітини, готовність до вагітності (Брижко А.І., Кузьменко І.І., 1986; Гришко Д.С., 2003; Павлов В.А., 1984). Ця гормонозалежність зображена на малюнку 1.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 449; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!