ВИТЯГ З НАСТАНОВИ «ТЕХНІЧНІ УМОВИ УКРАЇНИ. НАСТАНОВИ ЩОДО РОЗРОБЛЯННЯ»
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4-5
ДІЛОВА ГРА «РОЗРОБКА ТЕХНІЧНИХ УМОВ НА ПРОДУКТ»
Мета гри: забезпечення загального уявлення про стандартизацію харчових продуктів, формування умінь розробляти технічні умови на продукт.
Розвиток вміння висловлювати свою думку, аргументувати її та відстоювати свою правоту; удосконалювати алгоритм командної гри, правильний розподіл об’єму роботи, відповідно до нахилів та здібностей учасників команди.
Виховувати розуміння цінності власного життя та здоров’я.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ:
1. Що таке ГОСТ та ДСТУ? Поясніть різницю між ними.
2. Що таке ТУ та ISO? Поясніть різницю між ними.
3. У якому разі на етикетках продуктів, виготовлених в Україні, приставляється саме ГОСТ, а не ДСТУ?
4. Що призвело до заміни ГОСТу на ДСТУ?
5. Яке призначення ГОСТу та ДСТУ?
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Сьогодні на упаковці кожного виробленого товару обов'язково має бути напис про те, за яким нормативним документам він був зроблений. Це необхідно для того, щоб, по-перше, мати можливість контролювати якість продукції і, по-друге, регулювати вимоги до неї.
У світі існує досить велика кількість міжнародних, європейських та державних стандартів якості, що стосуються продуктової групи. Адже насправді параметрів для стандартизації продуктів харчування існує величезна безліч. Це і вимоги до відсотку вологості, і кількість вітамінів, жирів, вуглеводів, і відсоток вмісту масової частки основних інгредієнтів, і так далі (крім усього іншого необхідно регулювати рівень радіонуклідів, солей, важких металів, пестицидів, токсинів і інших показників).
|
|
|
ГОСТ (“государственный стандарт”, існує з 1940 р.) – основна категорія стандартів в колишньому СРСР. Зараз є стандартом, що регулює нормативи стандартизації в країнах СНД. Регламентується Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації (МГС).
У Радянському Союзі розробка державних стандартів здійснювалася на суворо науковій основі, нею займалися інститути харчової промисловості, лабораторії, експерти та спеціальні відомства. Всі продукти харчування повинні були виготовлятися за суворо визначеною рецептурою і з чітким дотриманням масової частки всіх необхідних компонентів.
Визнаний державним стандартом в таких країнах як Азербайджанська Республіка, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизька Республіка, Молдова, Російська Федерація, Таджикістан, Туркменістан, Узбекистан, Україна, якщо не замінений національним стандартом.
За часів радянського союзу нормативи ГОСТу були обов’язковими до застосування в тих областях, які описував сам ГОСТ. Нині ні в Україні, ні в Росії ГОСТ не є обов’язковим до застосування.
|
|
|
Часто вимоги ГОСТу, які встановлювалися в Радянському Союзі або Міждержавною радою із стандартизації, метрології і сертифікації є “занадто завищеними” або “жорсткими” для національних виробників, що привело до їх необов’язковості і можливості дотримання ДСТУ або ТУ.
Державний стандарт (ДСТУ існує з 1993 р.). В Україні існує також національний стандарт – ДСТУ (Державний стандарт України). Але тільки деякі категорії товарів позначені як обов’язкові до сертифікації. Оскільки за 20 років технологія виготовлення продукції істотно змінилися, з’явилися нові параметри, показники безпеки, то і державний стандарт ДСТУ став включати ширші і з певного боку жорсткіші вимоги до виробу. Окрім всього іншого він повинен регулювати рівень змісту радіонуклідів, вміст солей важких металів, пестицидів, мікотоксинів (токсичні сполуки, що виробляються грибами), мікробіологічних показників. На упаковці товару обов’язково має бути наявний напис про те, за якими нормативними документами він був зроблений.
ДСТУ (Державний стандарт України) і ГОСТ (Державний стандарт) потрібні для того, щоб регулювати обов’язкові вимоги до якості продукції (сухість, вологість, кількість білків-жирів-вуглеводів і тощо.)
|
|
|
Станом на жовтень 2014 року фонд національних стандартів України склав більше 27,5 тисяч документів, 7489 з яких узгоджуються з міжнародними та європейськими стандартами якості.
Технічні умови (ТУ) Але, не дивлячись на наявність величезної бази державних стандартів і “турботи” держави про здоров’я споживача, виробники, виробляючи багато продуктів харчування, не зобов’язані дотримуватися ГОСТів і ДСТУ, а можуть керуватися ТУ (технічними умовами), які розробляють самі.
Технічні умови на продукти харчування необхідні в тих випадках, коли запланована до постановки на виробництво продукція не вміщується в уявлення стандартної, описаної в національних стандартах. А у випадку з продуктами харчування - це майже кожен новий товар.
Згідно із Законом України “Про стандартизацію”, технічні умови – це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процеси чи послуги.
Згідно ЗУ «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» технічні умови - документ не обов'язковий. Однак, це не говорить про те, що технічні умови - непотрібний документ, який раніше просто вимагався контролюючими органами.
|
|
|
Справа в тому, що виробництвом стандартної харчової продукції займаються хіба що великі підприємства в розрахунку на масовість і низькі витрати на одиницю товару за рахунок збільшення обсягу. І в цьому випадку можна обійтися чинним стандартом на певний товар, щоб контролювати і підтверджувати відповідність продукції. Але переважна більшість сучасних виробників хочуть «отримати» свого клієнта, як раз за рахунок широкої диференціації совій продукції, прагнучи задовольнити бажання кожного покупця. І розробка технічних умов на харчову продукцію - це найзручніший спосіб для затвердження характеристик і визначення вимог до унікального товару.
Проте реальний склад продуктів, які маркіровані ТУ, для багатьох є загадкою. Але в той же час, маркування на продукті про те, що він зроблений за нормативами ГОСТу або ДСТУ в 80% випадків не дає гарантії, що товар зроблений чітко за цими стандартами. Ці написи на товарі, на жаль, слугують не для того, щоб повідомити споживача про якість товару, а для того, щоб обманом змусити цього споживача купити продукт.
Але і тут є певні виключення і застереження, як приклад, при наявності державного стандарту на морозиво, за яким в нього можна додавати лише горіхи, шоколад, ванілін та інші добавки, що не заборонені Мінздравом, певний виробник має можливість запровадити власні технічні умови, за якими додасть у склад такого продукту ще досить специфічні інгредієнти, але дозволені законом, як йогурт, мак, розробити специфічну упаковку тощо. На рахунок додавання і використання харчових добавок (барвників, посилювачів смаку, стабілізаторів) чи пальмових жирів, які також вважаються нездоровою їжею – наявність таких речовин абсолютно не залежить від позначки “ДСТУ” чи “ТУ”. Наприклад, наявність рослинного жиру в маслі, сметані, сирі, барвників в продуктах дитячого харчування забороняється, але “сирні продукти” створюються на основі рослинного жиру.
Стандарти ISO. У Європейському Союзі і багатьох світових передових країнах, давно визнана і здійснює контроль за якістю і безпекою товарів, продуктів харчування Міжнародна організація із стандартизації (International Organizationfor Standardization,ISO). Така організація встановлює Міжнародні стандарти ISO, які гарантують, що продукти і послуги є безпечними, надійними і якісними. Україна, як і Росія і багато інших наших сусідів, є повноправними членами такої організації. Тому, коли на упаковці якого-небудь товару проставлено позначку “ISO”, то за якість і безпеку такого продукту можна з великою часткою впевненості бути спокійними.
ВСТУП ДО ДІЛОВОЇ ГРИ
Розробка нових товарів дуже важлива для діяльності будь-якої фірми в ринкових умовах. Введення нових товарів є основною формою адаптації фірми до швидко змінюваних факторів ринкового середовища для підтримки її конкурентної позиції.
Розробка технічних умов
Технічні умови є технічним документом, який розробляється за рішенням виробника або на вимогу споживача продукції. Цей нормативний документ є невід'ємною частиною комплекту конструкторської або іншої технічної документації на продукцію. У ТУ описується технологія виготовлення продукту, склад, маркування, умови зберігання та транспортування, методи контролю і гарантії виробника.
Розробка, перевірка ТУ та внесення їх до реєстру Фонду нормативної документації України, необхідні в тих випадках, коли на продукцію не поширюються діючі нормативні стандарти ГОСТ або ДСТУ. Або коли виробник виходить за рамки ГОСТ або ДСТУ. Наприклад, необхідно розширити асортимент продукції або список сировини, конкретизувати, доповнити або підвищити вимоги чинних стандартів на дану продукцію.
При розробці технічних умов (ТУ), важливо пам'ятати, що даним документом не можна погіршувати рівень якості продукції, передбачений уже діючими стандартами.
Технічні умови є власністю фізичної особи, фізичної особи-підприємця або компанії-виробника, на яку вони розроблені, і є її внутрішнім документом. Технічні умови не можуть бути відтворені або тиражуватися без дозволу власника технічних умов, саме тому їх несанкціоноване використання вважається незаконним.
Вимоги, встановлені технічними умовами (ТУ), не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних (міждержавних) стандартів, що поширюються на дану продукцію.
Процес створення технічних умов складається з трьох етапів:
· розробка технічних умов;
· погодження технічних умов;
· перевірка та внесення технічних умов до реєстру Фонда нормативної документації України.
Технічні умови повинні бути розроблені відповідно до ДСТУ 1.3:2004 та включати в себе посилання на діючі в даний час нормативні документи (ГОСТ, ДСТУ, СНиП і т.д.). Перед реєстрацією, проект Технічних умов проходить узгодження в профільних державних органах і установах згідно з вимогами чинного законодавства України, перелік яких залежить від сфери застосування продукції.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ:
1. Створити команди по 2 особи.
2. Команда має обрати:
1) галузь харчової промисловості (цукрова, хлібопекарська, кондитерська, олійно-жирова, плодоовочева, продовольчоконсервна, м,ясна, молочна, рибна);
2) вид продукту з обраної галузі, який планується випускати;
3) обрані галузь та вид продукту узгодити з викладачем;
4) обрати назву своєї компанії;
5) на окремому аркуші замалювати емблему компанії.
3. Ознайомитись із технічними умовами або державними стандартами близької до обраної командою продукції.
4. Розробити титульний аркуш та технічні умови на обраний продукт згідно з Настановою «Технічні умови України. Настанови щодо розробляння» (додаток А).
5. Розробити технічні умови на обраний продукт згідно з Настановою «Технічні умови України. Настанови щодо розробляння», с. 20-31.
6. Представити розроблені технічні умови на обговорення одногрупників.
ВИТЯГ З НАСТАНОВИ «ТЕХНІЧНІ УМОВИ УКРАЇНИ. НАСТАНОВИ ЩОДО РОЗРОБЛЯННЯ»
Настанови щодо побудови, викладення та оформлення технічних умов
5.1 Побудова, викладення, оформлення технічних умов, які є складовою частиною конструкторської документації – згідно з ДСТУ-Н 4486, ГОСТ 2.114, ГОСТ 2.105, технічних умов на відремонтовану продукцію - за ГОСТ 2.602, ГОСТ 2.105, ГОСТ 2.114.
Технічні умови на продукцію, на яку конструкторська документація не розробляється, допускається оформляти на аркушах формату А4 за ГОСТ 2.301 без основного напису і додаткових граф. У цьому випадку позначення технічних умов вказують на кожному аркуші в правому верхньому куті, за винятком титульного аркуша.
5.2 Технічні умови, як правило, містять такі структурні елементи:
- титульний аркуш;
- основна частина;
- обов’язкові, рекомендовані та довідкові додатки (за необхідності);
- аркуш обліку змін.
5.3 Найменування документа складається із назви продукції, на яку він поширюється, та найменування виду документа.
У найменуванні технічних умов не рекомендовано вживати будь-які скорочення та математичні знаки, якщо ці скорочення та знаки не належать до літерної познаки продукції.
Приклад:
ВОДА МІНЕРАЛЬНА ПИТНА. Технічні умови
5.4 Найменування технічних умов зазначають українською мовою.
Допускається додатково зазначати найменування технічних умов регіональною (-ими) мовою (-ами).
Приклад:
ВОДА МІНЕРАЛЬНА ПИТНА. Технічні умови
ВОДА МИНЕРАЛЬНАЯ ПИТЬЕВАЯ. Технические условия
Якщо технічні умови складено регіональною мовою, найменування технічних умов позначається регіональною і державною мовами.
5.5 Назву продукції встановлює виробник з урахуванням таких вимог:
- назва продукції повинна характеризувати її чітко та однозначно, бути зрозумілою для споживача, надавати можливість відрізняти певний вид продукції від інших аналогічних видів продукції;
- назва продукції повинна відповідати назві, встановленій нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - встановленій нормативними документами, що забезпечує одноманітність, достовірність та однозначність сприйняття. У разі відсутності стандартизованих термінів при встановленні назви продукції можна користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних словниках, або, в разі потреби, застосовувати опис продукції, що є досить точним для того, щоб надати можливість визначити вид продукції і відрізнити його від інших аналогічних видів продукції.
5.6 Назву продукції на титульному аркуші технічних умов записують в називному відмінку однини; першим словом повинен бути іменник, що характеризує головну ознаку продукції, подальші слова – прикметники (означення), що характеризують додаткові ознаки продукції.
Приклад:
АГРЕГАТ ЕЛЕКТРОНАСОСНИЙ ВІДЦЕНТРОВИЙ ШЛАМОВИЙ «8Ш8»;
МІШОК ПОЛІПРОПІЛЕНОВИЙ ТКАНИЙ;
Назва продукції може бути доповнена комерційною назвою.
Приклад:
ПАЛИВО МОТОРНЕ АЛЬТЕРНАТИВНЕ «ТУРБО»;
ПАСТА МИЙНА «БЛИК».
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 266; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!